Сьогодні, Маруся Геракакл, чуть пупок собі не надірвала, поки спакувала, замотала і отправила посилки на шпиталь в м. Полтава та Госпітальєрам (ДУК ПС).
Дуже ДЯКУЮ! за постійну підтримку і допомогу у зборі необхідних речей, Київському представництву "Асоціації учасників бойових дій та учасникв АТО" м. Київ, а саме керівнику підрозділу Сашкові Криничанському та покупцям супермаркету "ВЕСТ ЛАЙН" м. Київ.
Сьогодні я зробила помилку, і хочу з Вами поділитися, щоб уберегти всіх від подібних ситуацій.
Спакував пакунки їх треба було заперти на Нову пошту. Кинула око на їх кількість і стало зрозуміло, що моєю машиною мені треба буде іздити 2-3 рази щоб заволокти. Як раз в Асоціацію приїхав один із бійців 72-ї своєю машиною, хлопець після поранення пересувається за допомогою милиць, але машину водить вправно.
Хлопці, які на той момент були на офісі допомогли загрузити. Поїхали ми двома машинами, тобто вдіох. Під*їхавши до пошти я як і завжди, почала брати на груди ящики і підносити до дверей. Сергій, спитавши шо я роблю, де вантажники і взагалі що відбувається, намагався мене зупинити фразами типу: тобі іще дітей народжувати, і я більше з тобою не поїду і нашо воно мені надо і т.д і т.п.
Тю кажу, я вже привикла, біцуху за цей рік вже накачала).
Але те, що він мені слідуюче сказав, змусило мене відчути глаза на мокрому місці.
- Ти що не розумієш, люди дивляться, що такий боров сидить у машині, а жінка тягає тяжкості.
Блін, я ж то знаю, що він фізично не може це зробити. Але це наштовхує на роздуми і вчить не робити поспішних висновків про людину. Впевнена, що були такі, хто так і подумав.
На фото зліва од мене на шпиталь Полтави, зправа Госпітальєрам.
Карта Приват банку 5168 7572 5501 8048 Борозенец Марина
тел. 093 804 60 23
